Вивчаючи рідний край (Чигирин,2004)

Черкащина … Неповторної краси край, батьківщина багатьох видатних людей. Кожного року група козаків Вікнинського куреня вирушає шляхами рідного краю, щоб пізнавати його історію, його красу . Цього літа хлопці на своїй козацькій раді вибрали маршрут до Богданової гори, що у центрі Чигирина . Очолив похід директор школи М.Г.Дзюнь, який взяв із собою вірних помічниць – Оксану та Олю Дзюнь . Велосипеди «бігли» весело, колона рухалась впевнено і вже першого дня прибули до м.Черкаси, де відвідали Пагорб Слави, скуштували козацької каші на березі Дніпра . А після вечері лунали пісні . І ось, нарешті, Чигирин . З розгорнутим козацьким прапором урочисто в′їхала колона до святого містечка. Зустрів сотник Чигиринського полку Олександр Загоруйко і влаштував ночівлю із зручностями. В Чигирині відвідали музей Богдана Хмельницького, піднялися на Замкову гору, подолавши 242 сходинки, оглянувши панораму міста, скульптурну композицію, що ніби увінчує Богданову гору. В цей же день вирушили до козацького хутора, що за селом Стецівка. Рухатись треба було щойно насипаною ґрунтованою дорогою, яка після дощу стала непридатною для їзди на велосипеді . Тому і козаки і терплячі козачки рухались 2 км пішки, несучи своїх «коней» з усім інвентарем на полечах. Та те, що відкрилось очам, варте було такої праці : дика, первісна природа справжнього козацького хутора з розмаїттям духмяних трав, які сягали по пояс ; справжні шинок, церква козацька, млин з вітряком та козацькі хати . Учасники походу були першими козаками, які обідали у справжньому козацькому шинку . Не хотілось від’їжджати з цього казкового краю, але треба було повертатись до Чигирина . На березі Тясмина, змайстрували собі «тарзанку» висотою понад 3 м над рівнем річки з амплітудою коливання 15м. І почались захоплюючі польоти над річкою, такі прекрасні, які неможливо передати словом. «Літав» і Микола Григорович та його донька Оля. Так минула третя доба подорожі . У Суботові нас здивувала церква, яка була збудована за власні кошти і за власним проектом Богдана Хмельницького. Ця споруда служила не тільки храмом, а й фортецею . Попили цілющої води з трьох криниць Богданових та вирушили в Медведівку на батьківщину Максима Залізняка. Мотронський монастир, якому вже понад 7 століть, зустрів своєю загадковістю. Черниця розповіла історію заснування монастиря . Побували і в Холодному Яру, притулились до дуба Максима Залізняка. Останнім історичним містом у маршруті була Кам′янка . Тут побували у парку декабристів, оглянули пам’ятник Пушкіну . А в селі Михайлівці вирішили ночувати у наметі, на фермерському господарстві, з дозволу господаря . Доярки пригощали парним молоком . Це була остання наша спільна ночівля .

Кiлькiсть переглядiв: 216

Коментарi