Національно-патріотичне виховання молоді засобами козацької педагогіки в школі

Кураш Василь Іванович, директор школи

Ми є народ, ми – українці,

Самого сонця посланці!

Яків Івашкевич

Анотація

Виховання патріотизму та національної самосвідомості – справа вкрай необхідна і дуже непроста. Як показує досвід багатьох країн, саме почуття національної гідності сприяло їх швидкому розвитку. Це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світогляд та цілісні орієнтації підростаючого покоління, передавати національний досвід, надбання попередніх поколінь.

Зваживши всі аргументи , педагогічний колектив обрав козацьку педагогіку як основний засіб виховної роботи школи. Тому в 1994 році було створено шкільну національно-патріотичну організацію “Козацький курінь”.

Основною метою організації є формування національно свідомих громадян України , творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій,

вироблення в кожного члена організації прагнення розвивати в собі кращі людські риси українця – патріота. Для досягнення мети робота проводиться в таких напрямах:

- туристько-краєзнавча робота;

- вивчення історії та традицій періоду козаччини, козацького фольклору;

- пропагування здорового способу життя;

- екологічне виховання.

Про що і йдеться в поданому матеріалі.

Козацька педагогіка як засіб національно-патріотичного виховання

«Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української національної культури . Її освітньо-виховний , емоційно-естетичний потенціал покладено в основу не лише козацької національної системи виховання. Козацтво було, в кращому розумінні цих понять, аристократією національного духу, високоморальною елітою своєї нації. Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого і незалежного життя» [1, ст.61].

У Національній доктрині роз­витку освіти (2002 p.), у розділі "Національний характер освіти і національне виховання" спра­ведливо записано: "Освіта ут­верджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу... Національне виховання є од­ним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти". Сучасна практика роботи бага­тьох шкіл показує, що наведені фундаментальні положення важливого державного доку­мента ще не наповнені конкретним змістом, ефективними шляхами і формами їх ре­алізації. Тому нині спос­терігаємо кризові явища в ви­хованні підростаючого по­коління.

Нам, дирекції і вчителям Вікнинської школи, поталанило більшою мірою, ніж іншим педагогам. В перші роки незалежності України ми ґрунтовно аналізували вітчиз­няні виховні традиції, шукали високоефективні ідейно-мо­ральні, духовні цінності, яви­ща, процеси в історії свого на­роду. Ми дійшли висновку, що найпотужнішою суспільно-політичною, морально-духов­ною, військово-оборонною си­лою було українське козацтво, яке створило високоефективні виховні цінності, традиції ли­царського гарту підростаючих поколінь.

Частина педагогів, на жаль, забуває, що освіта і виховання – плоть від плоті рідного наро­ду.. Вищі здобутки у вихованні дітей і молоді будуть тоді, коли вони постійно і послідовно, в системі будуть виховуватися на найвищих досягненнях, героїко-патріотичних, національ­но-державотворчих і мораль­но-духовних традиціях ук­раїнського народу. Упродовж віків козацтво досягло таких національних пріоритетів, яких не мала жодна інша суспільно-політична сила як складова рідного народу.

Справді, українські козаки та їхні духовні спадкоємці (українські січові стрільці, вояки УПА) мали високу національну гідність і честь, українську свідомість, синівську відданість своєму народу, го­товність захищати волю і сво­боду України, здатність на жертовність в ім'я побудови власної держави.

Так, завдяки козацтву, після блискучих перемог його над за­гарбницькою армією ко­ролівсько-шляхетської Польщі, виникла Українська держава на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Вона функціонувала, в оточенні мітарних держав-імперій, аж до II половини XVIII ст., коли російський царизм підступно узурпував владу над Україною і загальмував природний хід подій, розвиток козацької дер­жави. Та не забуваймо, що ко­зацька духовна потуга транс­формувалася в націєтворчі і дер­жавотворчі традиції української культури, науки і освіти, в наро­стання громадсько-політичного руху, зокрема серед молоді. Так, у 1868 р. у Відні українські сту­денти, які вчилися там, творчо відроджують козацькі традиції в формі організації "Січ". Вони організовували взаємодопомо­гу, вивчали козацький визволь­ний рух, поглиблювали зв'язки з Батьківщиною, виховували в собі та в інших земляків якості борців із австро-угорським і са­модержавно-російським режи­мами. В кінці XІХ — на початку XX ст. в Західній Україні вини­кають численні молодіжні ор­ганізації національно-патріотич­ної спрямованості "Соколи", "Січі", "Луги", "Молоді Січі", "Пласт", в діяльності яких застосовувалися козацько-лицарські традиції.

Сучасним учням корисно знати, що в роки Української революції 1917-1920 років було відроджене Вільне українське козацтво, яке нерідко із зброєю в руках боронило права Селян на землю, кращу долю. Козаками були і воїни армії УHP, політичне керівництво якої недостатньо дбало про ор­ганізаційні, морально-духовні засади власних Збройних Сил.

Безперервність і невми­рущість козацьких традицій підтверджує і наш час. Ще перед здобуттям незалежності України почали відроджувати­ся громадські козацькі ор­ганізації. Виникали дитячі і юнацькі організації,. товарист­ва "Джура", "Січ", "Молода Січ", "Дніпровська Січ", "Коза­ченьки" та ін.

Деякі засадничі наукові положення

Історія українського народу переконливо свідчить, що козацька філософія, ідеологія, психологія, лицарська мораль, козацькі демократичні цінності внутрішньо притаманні нам, українцям. Національна систе­ма освіти і виховання має куль­тивувати не якісь придумані, штучні, чужі національній мен­тальності і характеру ідеї, цінності, підходи, а перевірені століттями вітчизняні ідейно-моральні, духовні цінності, зок­рема козацько-лицарські.

На мою думку, мають глибо­ку рацію дослідники М.Стельмахович, О. Губко, В. Каюков, Ю. Руденко, Д. Федоренко та ін., які творчо відродили століттями функціонуючу ко­зацьку педагогіку і адаптували її до нових, сучасних умов. В ос­нові таких освітньо-виховних, науково-педагогічних явищ, форм і методів роботи з дітьми лежить українська національна ідея, її сутнісний різновид — українська козацька ідея.

Тому я переконаний, що козацька педагогіка — це закономірна для нашої ментальності, національ­ного характеру потужна куль­турно-історична, духовна, освітньо-виховна традиція. Це яскраво виражена система ідей, традицій, моральних за­повідей, звичаїв, інших засобів тою виховання палких патріотів, стійких громадян Ук­раїни з глибокою національ­ною свідомістю, державотвор­чими прагненнями і уміннями. Відверто кажучи, ще багато вчителів не оволоділо теорією і практикою національного ви­ховання, зокрема козацько-ли­царського загартування дітей і юнацтва. З цієї фундаменталь­ної проблеми недопрацьовують у процесі підготовки педагогів і ВНЗ, і органи освіти на місцях, і керівники шкіл.

Хочу акцентувати ще на та­ких наукових положеннях, які часто автори підручників і посібників з педагогіки, теорії виховання обминають у ґрун­товній праці "Про народність у громадському вихованні" К. Ушинський підкреслював: "В основі особливої ідеї вихован­ня в кожного народу лежить, звичайно, особлива ідея про людину, про те, якою повинна бути людина в уявленні народу в певний період народного роз­витку. Кожен народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого вихованнявідтво­рення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного на­роду відповідає його характе­рові, визначається його гро­мадським життям, розви­вається разом із його розвитком, і з'ясування його стано­вить найголовніше - завдання кожної народної літератури". Ці глибокодумні положення К.Ушинського, зокрема щодо ідеалу людини-українця, роз­робляють і реалізують лише окремі науковці та вчителі ентузіасти.

У книзі "Виховний ідеал" Г.Ващенко продовжує досліджувати цю фундамен­тальну проблему. Він доходить висновку, що впродовж століть виховними ідеалами нашого народу були патріоти-князі і дружинники, лицарі, козаки, українські січові стрільці, воя­ки УПА. Частина вчителів ще недостатньо осмислила таке твердження Г. Ващенка: "Ос­новною проблемою всякої пе­дагогічної системи є виховний ідеал як мета виховання. Від то­го, як розв'язується ця пробле­ма, залежить розв'язування та­ких проблем, як система освіти й виховання, зміст і методи на­вчання і т. ін. Багато інших на­укових фактів підтверджують положення К.Ушинського, Г.Ващенка, інших вітчизняних педагогів-класиків про те, що ідеали людини-козака, людини-лицаря є поширеними, більше того, улюбленими серед нашо­го народу. Педагогічна наука, теорія і практика виховання мають все зробити для того, щоб ідеали українців із сучас­ною козацько-лицарською ду­ховністю, стійкою національ­но-патріотичною, громадянсь­кою позицією успішно форму­валися в підростаючих по­колінь.

Наші перші кроки у козацькому гарті учнів

У перші роки незалежності України ми також не знали чи­мало наукових положень. Нам допомагали і досвід роботи, і педагогічна інтуїція.

Першим поштовхом до ро­боти на козацьких традиціях був вечір відпочинку для стар­шокласників "Козацькі розва­ги". На цьому вечорі старшокласники утво­рили два козацькі загони, об­рали старшину, провели зма­гання. Учням припала до впо­доби така форма роботи. Ви­никла потреба провести ще раз такий вечір. Педагоги помітили, що зміст і форма ко­зацьких традицій близькі і до­рогі учням, що в них підви­щується настрій, пізнаваль­ний інтерес до історії козацтва, України. При цьому учні ведуть себе природно, не­вимушено, розкуто. Фактично в них пробуджувалися внутрішні сили, завдяки яким в учнів були глибші почуття, гостріша думка. Ми, педагоги, починали глибше усвідомлю­вати, що козацька звитяга і ге­роїка, лицарські пориви серця і душі, притаманні нашим ве­ликим попередникам, закодо­вані в нас — українцях, і що треба лише вміло підібрати «ключ», щоб такі духовні цінності пробуджувалися й поглиблювалися.

Ідейним організатором ре­алізації таких педагогічних роз­думів, висновків і пошуків ще в 1994 р. став директор школи Микола Григорович Дзюнь. Це повністю відповідало моїй науково-педагогічній позиції (тоді ще молодого вчителя), яка про­довжувала постійно зміцнюва­тися. Ми енергійно і впевнено взялися за організацію вихо­вання учнів на козацько-ли­царських традиціях. Відтоді ми почали виявляти і обґрунтову­вати принципи побудови такої виховної роботи.

Педагоги разом із батьками та учнями шукали наукову, по­пулярну і художню літературу про козацтво, зокрема про За­порозьку Січ, Гетьманщину, республіканський козацький лад, освіту і виховання козаків. Справжніми відкриттями для багатьох учнів було те, що вони збагачувалися знаннями про Острозьку і Києво-Могилянську академії, вітчизняні ко­легіуми, де вчилися козаки, їхні провідники. Учні впевнювали­ся в тому, що козацтво відігра­вало провідну роль у розвитку культури, науки, мистецтва, освіти і національного держа­вотворення.

Шкільний «Козацький курінь»

Щоб зміцнити організаційні засади, поглибити наукові підхо­ди до реалізації козацької педа­гогіки, було створено шкільну національно-патріотичну ор­ганізацію "Козацький курінь". Це створювало кращі умови для виховання, постійну козацьку духовну ауру. Членство в ор­ганізації, звичайно, добровільне. Хто хоче вийти з козацького осередку, може зробити це без­перешкодно. Буває, що юнак ви­ходить із козацьких лав, бо не витримує високих вимог.

Шкільна національно-патріотична організація "Ко­зацький курінь" має свій Ста­тут. Він чітко визначає завдан­ня і напрямки діяльності, права і обов'язки її членів. У Статуті записано: "Членами організації можуть бути особи (юнаки) віком від 14 до 18 років. Джури —14-16 років, молоді козаки — 16-18 років. Хлопці з 10 років займають підготовчу сходинку в структурі організації".

Вищим керівним органом ор­ганізації є козацька Рада. Вона складається з усіх членів організації. На козацькій Раді ви­бираються курінний отаман і козацька старшина (писар, оса­вули, хорунжий, бунчужний, суддя, обозний) щороку 14 жовтня, на Покрову. Козаць­кий курінь складається з 3 роїв, які очолюють осавули. Право відвідувати козацьку Раду і брати участь у заходах осередку мають всі учні. Спер­шу вони приглядаються до зви­чаїв і способу життя джур і молодих козаків. А в День захис­ника Вітчизни бажаючі вступа­ють до лав козаків.

Хлопців 8 класу приймають до осередку на правах джур із врученням відповідних посвідчень. Юнакам, які ще до вступу у козацький курінь ро­били добрі козацькі справи, вручається посвідчення з відзнакою. Коли джура витри­мує термін перебування в ку­рені 2 роки, йому в 10 класі вру­чається посвідчення молодого козака. Випускники школи, які успішно пройшли вишкіл у ко­зацькому товаристві, отриму­ють Реєстрову грамоту справжнього ко­зака Українського козацтва на випускному вечорі.

Козацька організація має влас­ну бібліотеку, в якій кожен може відшукати необхідну інфор­мацію. Перед кожним важливим заходом, наприклад, велосипед­ним походом по козацьких місцях учні прагнуть отримати наукові відомості про певну місцевість. Так, під час підготов­ки до походу в Холодний Яр і Чи­гирин учні читали твори про Б.Хмельницького, Мотронин мо­настир, гайдамацький рух, Холодноярську республіку.

Члени куреня мають свою відеотеку на козацьку темати­ку. Такі фільми, як "Богдан Хмельницький", "Козаки йдуть", "Невгасимий огонь Хо­лодного Яру", "Нескорений","Повернення правди" стали дієвою підмогою вчите­лям для виховання учнів у національно-патріотичному дусі, формування в них стійких громадянських якостей, дер­жавницької позиції.

Учні школи з великим інтере­сом вивчають козацькі клейноди, збирають наукову інфор­мацію про козацькі символи — прапори, хоругви, булаву, бун­чук, пернач та ін.

Джури і молоді козаки поси­лено займаються фізкультурою і спортом, допомагають батькам у трудових справах, госпо­дарстві, садять дерева тощо. Про численні козацькі справи свідчать 5 фотоальбомів "Ко­зацького літопису", відеоматеріали. Плануємо зняти окре­мий фільм про історію нашого шкільного козацького осередку.

Особливо хлопці полюбляють козацькі пісні — бойові, маршові та ліричні, задушевні. Кожен член осеред­ку має пісенник. Писар куреня уважно стежить, щоб кожен козак знав не менше 10 козаць­ких пісень. І дуже приємно, ко­ли на традиційних зустрічах козаки-випускники ми­нулих років залюбки співають козацьких пісень разом із учня­ми школи.

Козацька туристсько- краєзнавча робота

Козаки любили рідний край, берегли його волю і свободу. Наші учні продовжують таку славну традицію. Туристсько-краєзнавча робота починалася з велосипедних поїздок наших козаків по Катеринопільському району. Ще в 1994-1995 роках козаки об'їхали всі села райо­ну, вивчали їхню історію. Були сфотографовані пам'ятники за­гиблим жителям сіл. Згодом ми нарощували тривалість таких козацьких походів.

На наш заклик множити спільні козацькі справи влітку 1996 р. відгукнулися по-козацькому настроєні хлопці з Гуляйпільської школи. Ми спільним кошем здійснили пер­шу ночівлю в польових умовах на річці Вись, в урочищі Джулинка.

Наступний триденний ко­зацький велопохід був здійсне­ний до пам'ятних для кожного українця сіл — Моринці та Шевченкове. Кожен учасник велопоходу на все життя усвідомив, що великий Кобзар України ще в дитинстві і підлітковому віці глибоко знав від свого діда, — учасника козацько-гайдамацького руху, Івана Шевченка, інших ро­дичів, земляків про козацько-гайдамацьку визвольну бороть­бу в рідному краї. І що Тарас Шевченко в своїй безсмертній творчості навіки утвердив мо­нументальні образи козаків, лицарів С.Наливайка, І.Богуна, І.Гонти, М. Залізняка, І.Мазепи," Т.Трясила та ін., які є для молоді високими взірцями патріотизму і громадянськості.

Незабутні враження мали учні, відвідавши Канів (7 діб, 2001), Умань (5 діб, 2002 рік), Чигирин (6 діб, 2000 та 2004 роки). Це був справжній духовний і фізичний гарт наших джур і молодих козаків!

До нашого ювілею — 10-річчя козацької організації та 50-річчя утворення Черкаської області учні Вікнинської школи зроби­ли цінний подарунок. В 2003 році протягом 8 днів вони об'їздили землі Черкаської та Київської областей. Особливе враження на учнів справив Переяслав-Хмельницький, місто 25-ти музеїв. Наші учні пишалися великими пере­могами своїх предків-козаків і з сумом сприймали їхні помилки, надмірне довір'я ворогам. На ве­лосипедах подолали відстань 500 км.

У 2005 р. здійснилася давня мрія козаків нашої школи. Це була велика мета, яку плекали вони 11 років, —- підкорення найвищої гори України — Го­верли. Цікаво, що після цього частина, учасників такого ко­зацького походу стала більше уваги приділяти загально­національним інтересам, про­блемам. Вони почали частіше думати про Батьківщину, образ-символ Говерли учні пере­осмислили в напрямку пріори­тетності в житті загальнона­родних, державницьких цінно­стей. А наступного, 2006 року, ми познайомились зі славнозвісною Ковалівкою (”Земля мрії”) Васильківського району на Київщині.

В 2007 році був здійснений чотириденний похід по маршруту «Золота підкова Черкащини». Наступного 2008 року здійснилась ще одна мрія козаків – подорож на Запорізьку Січ (о. Хортиця). Тут, в «серці українського козацтва», юнаки відчули справжній дух лицаря-козака, отримали невичерпний, позитивний заряд енергії на все життя. В 2013 році ми знову підкорили Говерлу.

В 2015 році до Дня незалежності України був організований велопробіг по району з метою підтримки воїнів АТО з Прапором України та Козацьким стягом. В смт. Катеринополі вшанували пам'ять Т.Г.Шевченка біля його погруддя, Героїв Небесної сотні біля пам’ятного знаку. В смт.Єрках поклали квіти на могили земляків Руслана Бобурова (Айдар), Сергія Бохонька (Донбас), Віталія Чумака (128 бригада); в с. Новоселиці – Дмитра Пономаренка (93 бригада), які загинули захищаючи Україну в зоні АТО. Вічна Слава Героям. Жителі району підтримали ініціативу - протягом цієї поїздки багато людей написали свої щирі побажання для захисників України. Напередодні Дня Захисника Вітчизни Прапор України з побажаннями, з яких майже половина «Повертайтеся живими», як ОБЕРІГ волонтери передали на передову в зону АТО.

Школа є ініціатором проведення щорічного районного Походу „Козацькі мандри”(козацько-спортивні змагання). В районі проводяться з 2005 року. В 2009 році вперше за нашої ініціативи були проведені обласні „Козацькі мандри” на базі нашої школи, де наші козаки посіли перше місце. В 2009 році взяли участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-спортивній патріотичній грі Українського козацтва „Сокіл” („Джура”) в місті Києві. Зайняли почесне 7-те місце серед 34 команд України.

Керівники Черкаської крайового товариства Українського ко­зацтва постійно запрошують наших козаків для участі в ко­зацьких Радах, інших заходах обласного рівня. Традиційно ми беремо участь у відзначенні Дня Українського-козацтва (14 жовтня, на Покрову), Дня Пе­ремоги (9 травня), Шевченківських днях в м. Каневі, щорічних заходах по вшануванню героїв Холодноярської республіки та ін..

Серед членів осередку постійно пропагується здоровий спосіб життя та любов до природи. Учні щорічно займаються благоустроєм та озелененням території села. Біля місцевого ставка висаджений Козацький гай, на території школи буяє молодий фруктовий сад.

Ми, педагоги, зробили вис­новок, що козацька туристсь­ко-краєзнавча робота має посідати одне з найчільніших місць у виховній діяльності. Відчуття учнями себе нащад­ками козаків, вивчення історії козацького руху надає важливості такій формі роботи, формує відповідальність кож­ного за долю рідного краю. Туристсько-краєзнавча робо­та загартовує джур і молодих козаків духовно і фізично, створює конкретні умови для засвоєння історії краю шля­хом безпосереднього спогля­дання визначних місць, істо­ричних пам'яток, відвідання музеїв, спілкування з цікави­ми людьми.

Висновки

Приємно визнати, що за 23 роки існування Вікнинського куреня козаки зробили багато добрих справ, духовно збагатилися, фізично зміцніли. Батьки задо­волені, що їхні діти щороку от­римують у школі козацький гарт.

Понад 150 випускників школи пройшли гарт у первинному осередку. Зараз їхню справу продовжують 15 джур і молодих козаків. Слід відзначити, що від початку АТО 10 козаків-випускників козацького осередку, жителів нашого села, взяли участь у бойових діях на Сході України. Ми вважаємо це результатом нашого виховання.

Не стоїть осторонь держава у вирішенні цих питань. Підтвердженням цьому є укази Президента України від 22 січня 2016 року № 17/2-16 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» , від 12.06.2015 № 334/2015 «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді» та від 13.10.2015 №580/2015 «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки», рішення Черкаської обласної ради від 07.10.2016 № 9-3/VII «План дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді Черкаської області на 2016-2020 роки». Слід відмітити, що на виконання рішення колегії Черкаської ОДА з 1 вересня 2016 року у кожному районі області та містах обласного значення в навчальних закладах створено козацькі класи з числа учнів 5-8 класів. В подальшому створення системи їх роботи , на мою думку, залежить від органів управління освітою та керівників закладів.

Педагогічна наука, теорія і практика виховання мають все зробити для того, щоб ідеали українців із сучас­ною козацько-лицарською ду­ховністю, стійкою національ­но-патріотичною, громадянсь­кою позицією успішно форму­валися в підростаючих по­колінь.

Є всі підстави вважати, що козацька педагогіка, яка має віковічні традиції і що­найтісніше пов'язана з мен­тальністю, національним ха­рактером українців, стає в наш час однією з найефективніших систем патріотичного, національно-державницького загартування дітей і молоді.

Додаткові матеріали

Козацькі та історичні свята, урочисті заходи протягом навчального року

14 жовтня – Покрова св. Богородиці. День захисника Вітчизни.

Традиційне козацьке свято, день покровительки Українського козацтва. Цю дату вікнинські козаки відзначають одноденним велопоходом до відомих храмів недалеких сіл і міст; зокрема до Лебединського жіночого монастиря (Шполянщина), до Сухокалигірського храму Іоанна Богослова, до церков Звенигородки, Тального, Катеринополя. Під час проведення богослужінь юнаки вчаться християнським традиціям, навертаються до прабатьківської віри.

На Покрову відбувається переобрання козацької старшини та прийом молодого поповнення. На посаду отамана і його першого заступника, писаря виставляються по три кандидатури. Шляхом таємного голосування обирається одна особа. Осавули, хорунжий, бунчужний і обозний після обговорення затверджуються відкритим голосуванням.

В цей день до куреня приймаються хлопці 8 класу, яким присвоюється звання «джура». Вступити до лав осередку дуже просто – треба тільки цього хотіти. Але не всі хлопці зважуються на цей крок, адже знають, що бути козаком не тільки почесно, а й відповідально. Для того, щоб утриматися в списку учасників організації, потрібно багато працювати над собою: регулярно відвідувати козацькі ради, учити напам’ять Гімн України і «Молитву за Україну», співати козацьких пісень, читати відповідну літературу, гартувати фізичну силу, брати участь у змаганнях, не вживати лайливих слів, бути ввічливим до старших і осіб жіночої статі, дбати про виховання молодого поповнення і т. д. за порушення окремих пунктів – неухильне покарання. Найвища міра покарання – виключення з осередку.

На даній козацькій раді отаман наказом по куреню переводить хлопців 10 класу зі стану джур у стан молодих козаків із врученням посвідчень. Останнім часом почали відзначати подарунками хлопців, які ведуть здоровий спосіб життя. Також нагороджуються козаки, які брали участь у всіх туристичних поїздках, хто успішно склав заліки по плаванню. Завершується свято концертом, який підготували дівчата, і святковим обідом.

6 грудня – День Збройних Сил України.

В цей день проводиться урочиста козацька рада, на яку запрошуються козаки старшого покоління, воїни-інтернаціоналісти та ветерани ВВВ. Слово надається отаманові та іншим учасникам ради у відповідності до обстановки. Далі, як правило, хлопці-козаки проводять із козачатами спортивні змагання з елементами розваг. Участь у змаганнях і у всьому виховному заході є серйозним кроком до вступу у лави козацького осередку. По закінченню змагань дівчата-чураївни пригощають хлопців кавою і тістечками власної випічки.

7 січня – Різдво, 13 січня – Меланки.

Український народ протягом століть виробив свої неповторні традиції відзначання цих релігійних свят, радянська доба у великій мірі зруйнувала, спотворила вияв душі народу. Питання відтворення, зміцнення характеру релігійних свят є актуальним для небайдужих до долі українського народу людей. В першу чергу це стосується учителів, адже вони формують світогляд молоді – майбутнього нашої країни. Тому козаки Вікнинського куреня в обов’язковому порядку повинні взяти участь у відзначанні одного із свят. На Різдво носять зірку і колядують хлопці і дівчата 8-9 класів, а на Старий новий рік водять Меланку із Василем козаки 10-11 класів. Весь процес відбувається на засадах довіри і без наглядачів з боку педколективу.

8 Березня – концерт для дівчат. Дівчата вітають хлопців і готують концертну програму двічі – на День ЗСУ та до Дня захисника Вітчизни. У відповідь козак вітають Чураївен з днем весни – 8 Березня. Хлопці особливо прихильні до сценічних творів гумористичного жанру. Пісні на тему шкільного життя на власні слова і відому мелодію, гуморески, інсценівки з переодяганням у жіночий одяг. Дівчата вдячні за проявлену увагу.

Квітень. Екологічний суботник та посадка дерев. Екологічне виховання з кожним днем набуває все більшого значення, тому що ми є свідомими грубого втручання людини у сферу природи. Керівники козацького осередку переймаються цією проблемою і намагаються залучити юнаків до практичних дій. Кожної весни старшокласник беруть участь у ліквідації стихійних сміттєзвалищ. Це важка і невдячна робота, але ми переконуємо хлопців, що без нас цю роботу ніхто не зробить.

Особлива увага надається озелененню рідного краю. Козаки збирають насіння яблук, груш, аличі, черешень і висаджують у шкілку. Потім доглядають, пересаджують, прищеплюють популярними сортами і реалізують: частину беруть додому як плату за роботу, частину висаджують у шкільному саду, а решта продається населенню. Кошти зберігаються в обозного і згідно рішення козацької ради витрачаються на потреби осередку. Крім цього, кожної весни ми йдемо до лісу і викопуємо там саджанці акації, ясена, клена, липи, дуба. Весь посадковий матеріал приносимо до схилів над новим ставком і тут висаджуємо. Жителі села ці насадження так і називають – козацький гай. Перші дерева були посаджені у 2000р. Характерною рисою творення лісового масиву є участь у заході козаків-випускників школи минулих років. Нашим хлопцям не треба доводити, що не можна ламати дерева, нищити зелені насадження. Адже те, що створено власними руками і до чого докладені фізичні і духовні зусилля, дороге і його потрібно берегти.

Травень. День Перемоги. Як і до кожного виховного заходу члени козацького осередку готуються заздалегідь. Адже предмет підготовки зрозумілий, тому що повторюється щороку. Завдання козаків полягає в тому, щоб пройти в складі колони учасників свята до пам’ятника полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни односельчанам, покласти вінки до пам’ятних написів і заспівати пісню відповідно до цієї дати. Гості села дивуються, коли чують пісню у виконанні хлопців, адже по всіх інших місцях, як правило, співають дівчата.

Останні декілька років порядок святкування 9 Травня дещо змінився. Справа в тому, що нас почав запрошувати на День Перемоги черкаський крайовий отаман. Таку честь ми вибороли завдяки пошитим одностроям, виконавчій дисципліні та знанню маршових пісень. Дякуючи участі у проведенні громадських заходів обласного рівня, зріс авторитет козацького осередку, хлопці побачили, що маршовий вишкіл, патріотично стройова пісня, гарна поведінка козака серед людей є цінностями, які користуються підтримкою в суспільстві.

«Козацькі мандри» Сокіл” („Джура”). Так називається виховний захід районного масштабу. Започаткований він у 2005 р. за нашої ініціативи і підтримки начальника райвідділу освіти М. В. Ткаченко. З 2009 року в рамках районного туристського походу «Козацькі мандри» проходить І районний етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри „Сокіл” („Джура”). Команда-переможець бере участь в обласному етапі. Обов’язковою умовою проведення козацького свята є щорічна зміна місця проведення. Таким чином здійснюється краєзнавча робота, учні знайомляться з історією і краєвидами сіл району. «Козацькі мандри» для нас – не одноденний захід, а звіт козацьких осередків про роботу за рік. Для нас цей виховний захід є стимулом для підтримки духовної і фізичної форми протягом року. Адже для гідної участі у змаганнях потрібно виконувати нелегкі нормативи: зараз зміст «козацьких мандрів» включає в себе три складові: гуманітарна частина, спортивна та розважальна. Перша частина включає знання Гімну України, «Молитви за Україну» М. Лисенка, 10 козацьких пісень та 20 питань вікторини з історії козацтва. До спортивної складової входять підйом переворотом на перекладині, жим гирі в положенні сидячи, вихід в стійку на руках до опори, ходьба на руках, стрільба з лука чи пневматичної рушниці.

Розважальна програма передбачає такі вправи як біг у мішках, попадання по м’ячу із зав’язаними очима і т.п.

22 травня – день перепоховання Т. Г. Шевченка

Щороку козаки Вікнинського куреня беруть у хресній ході від храму у Каневі, де відспівувалось тіло Т. Шевченка після перевезення з С.-Петербургу, до Чернечої гори, де він похований. До організації заходу причетний Черкаський козацький полк, а наш осередок входить до його складу як окрема одиниця. Пам’ятним і привабливим у цьому дійстві для хлопців є можливість побачити Президента. Для сільських дітей це й справді рідкісний момент, тому до поїздки на Канів готуються ретельно і майже у повному складі куреня.

Для нас, педагогів, ця подія є стимулом для стройової підготовки, а три години поїздки в автобусі використовуємо для повторення вивчених і розучування нових пісень.

Присутні в автобусі пасажири відмічають, що хлопці знають багато українських пісень, переважно козацьких і стрілецьких.

Плавання.Туристичні велопоходи.

Влітку темп виховної роботи з козаками загалом спадає, але повністю не припиняється. Основні види літніх занять – залік по плаванню та туристичний велопохід.

Протягом канікул кожен козак повинен здати залік по п’яти видах плавання: кроль, брас, батерфляй, на спині та пірнання на дальність. Хто здає кожен вид по три рази, у вересні на козацькій раді отримує приз. Результати досягнень записуються в журналі, а право приймати заліки має козацька старшина – отаман, писар і осавули. Заліки по плаванню розвивають юнаків фізично, стимулюють вивчення різних способів руху у воді, а ще змушують до відповідальності за взяті на себе зобов’язання.

Кiлькiсть переглядiв: 728

Коментарi