• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Іхнє покликання - вчитель
• Ткачук Альвіан Вікторович

Ткачук Альвіан Вікторовіч
Педагогічний стаж – 11 років
Фах – учитель історії.
Закінчив Черкаський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького у 2003 році.
Атестація, кваліфікаційна категорія – спеціаліст ІІ категорії.
Проблема, над якою працює вчитель - ,, Впровадження особистісно орієнтованого навчання на уроках історії для створення оптимальних умов розвитку особистості.”
Форми і методи роботи – репродуктивні, частково пошукові, словесні, наочні, практичні.
Самоосвітня діяльність учителя – передплата фахових журналів, участь у районних МО, використання на уроках елементів ППД.
Уроки проводяться в навчальному кабінеті, який відповідає вимогам до навчального кабінету.
В практику впроваджує сучасні технології навчання та виховання.
Використовує на уроках ППД учительки Єрківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Янворської Л.А. та вчителів, які друкуються у фахових журналах.
Шляхи підвищення інтересу до вивчення предмету – проведення нестандартних уроків, позакласних заходів з предмету. У циклі уроків, розроблених вчителем
Ткачук А.В., є використання елементів власного досвіду, ППД, сучасних технологій навчання та виховання.
Особливо сприятливо діють на школярів ситуації успіху, доброзичливий коментар, відповіді на уроці, включення ігрових елементів у шкільні заняття.
На уроках учні не тільки слухають розповідь учителя, а співпрацюють з ним у діалозі, висловлюють свої думки, діляться інформацією. Учитель застосовує на уроках методи, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учасники навчального процесу за ігровою моделлю перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні.
Методи роботи – пояснювально – ілюстративні, репродуктивні.
Форми роботи – фронтальні та індивідуальні.
Доцільно використовує всі типи уроків.
Індивідуально працює з учнями.
Учні мають середній , достатній і високий рівень знань.
Учитель користується авторитетом серед учнів , колег, батьків.
Разом з учнями бере участь у конкурсах, предметних олімпіадах, вікторинах.
Сам бере активну участь у загальнорайонних конкурсах.
Мова вчителя багата, грамотна, дохідлива. Вміє володіти класом, дотримується педагогічного такту і етики, ерудований, доброзичливий, захоплений своєю професією.

Впровадження інноваційних технологій на
уроках історії для створення оптимальних
умов розвитку особистості.
Якщо ви турбуєтесь про інших. не дозволяйте їм залежати від себе, адже насправді ви їм не допомагаєте, а завдаєте шкоди.
Джон Максвелл
Сучасні філософські знання про світ, про людину змушують вчителів відшукувати та розробляти принципово нові підходи, методи пізнання світу, пізнання невідомого, засновані на принципах діалогічності, толерантності, різні прийоми,засоби вивчення дійсності. Підготовка нового покоління до життя в суспільстві, в якому зростає складність його устрою і мобільність, - гарантія існування самого суспільства, культури, пов'язаної з самобутністю, традиціями, досвідом, цінностями.
Виходячи із нових реалій і потреб суспільства, ми повинні зрозуміти, що особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя, активно діяти і природно сприймати зміни. Узгодженість освітнього процесу, освітніх показників, які визначають його якість відповідно до вимог суспільства - це умова, без якої якісна освіта залишається лише на рівні розмов про неї.
Продовжуючи працювати так, як працювали раніше, ми не в змозі достатньо якісно виконувати головне завдання освіти - давати таку освіту, яка б дозволяла випускнику адекватно, природно сприймати дійсність, не виживати в суспільстві, а жити гідним життям, реалізовувати свої здібності.
Інноваційні підходи до організації навчально- пізнавального процесу покликані подолати розрив між освітою і вимогами життя.
Усі інноваційні технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються на зміну кінцевого результату, виховання особистості, яка вміє самостійно діяти в шкільному та суспільному середовищах. На жаль, до цього часу якісним результатом все ж таки вважається високий рівень засвоєння знань, умінь, навичок учнями, а соціальний компонент, що виражається ступенем самостійності у розв'язанні проблем людського буття шляхом їх «вмонтовування » в реальність, залишається за межами уваги під час оцінювання якості освіти.
Інтерактивне навчання посідає чільне місце, щоб подолати ускладнення, які виникають у процесі навчання.
Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організує пізнавально - навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв'язує певні ситуації, проблеми, сприймаючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії «учень - інформація», «учень - ситуація», «учень - знання», «учень - проблема», «учень -учень», «учень - група» тощо.
Слід підкреслити, що основні функції інтерактивного навчання -пізнавально - навчальна і корекційна - рівнозначущі. Орієнтація на одну з них або зменшення питомої ваги тієї чи іншої приводить до знецінювання цього методу і викликає розчарування в учителів, так як не дає очікуваних результатів.
Беручи за основу саму сутність «ін» - «звернення до себе », в інтерактивному навчанні важливішим виступає метод педагогічного впливу (супроводу) на пізнавально - навчальну діяльність дитини, за рахунок завдань, що потребують власних зусиль, самостійної діяльності, а не форма. У методі основним постає характер завдань, а формою лише визначаються зовнішні прояви спілкування, висловлення досягнутого, можливості групового, колективного обговорення створеного продукту, сформованої думки, доведення точки зору тощо.
Залежно від охопленості учнів, на уроках я застосовую такі форми інтерактивного навчання:
- парну (робота учня в парі з учнем, учителем тощо );
- фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або увесь клас);
- групову або кооперативну (усі учні активно навчають один одного);
-індивідуальну (самостійну) роботу учня.
Наприклад, при груповій формі організації інтерактивного навчання я даю учням випереджаючі індивідуальні інтерактивні підготовчі завдання, а при роботі в групах -обов'язково повинна бути спільна мета. Продукт індивідуальної праці використовується за роботи в групі для внесення коректив, змістовного поповнення, уточнення, вироблення спільної думки, формування висновків тощо. Але застосування цих технологій навчання виявив певні проблеми й ускладнення: знижується роль вчителя у навчальному процесі, неекономне витрачання часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Використання різних форм і методів навчання я здійснюю на будь-якому етапі уроку. Контроль за засвоєнням знань може мати різний характер і різні цілі, а здійснюватися за допомогою різних методів. Перевірка знань учнів, на мій погляд, має спрямовуватися не лише на з'ясування знань окремих учнів, але й на визначення рівня знань класу загалом. Кожному вчителю відомо, що не можна переходити до вивчення нової теми, не впевнившись у тому, що попередня засвоєна всіма учнями, оскільки позбутися прогалин у знаннях завжди важче. У практиці навчання для перевірки знань широко використовуються тестові завдання. Однак при такого роду перевірці учень просто впізнає (а іноді відгадує) відповіді. Під час індивідуального чи ущільненого (коли до дошки викликають одночасно двох-трьох учнів) опитування переважна частина учнів не бере участі в роботі класу. Фронтальне опитування дає можливість виявити лише загальну картину засвоєння матеріалу. Наведені недоліки індивідуального, ущільненого, фронтального та тестового опитувань, як свідчать спостереження, можна подолати, якщо використовувати комбіноване опитування. Воно складається з двох частин — письмової (практичної) частини, в якій беруть участь усі учні класу, та усної, в якій бере участь більшість учнів. Розгляньмо структуру комбінованого опитування. На виконання письмового (практичного) завдання я відводжу 10—12 хв (це завдання я заздалегідь виконую сам, щоб мати уявлення про послідовність окремих етапів роботи). У ході виконання завдання слідкую за роботою всього класу, аналізую хід виконання роботи, зіставляю результати роботи учнів з власними записами, фіксую наявні прогалини в знаннях учнів, іноді ліквідовую їх відразу ж на уроці, надаю в разі необхідності допомогу. Наприклад, у процесі складання порівняльних таблиць учні спочатку визначають ознаки, потім з'ясовують, які ознаки є спільними для цих об'єктів, а також те, чим вони відрізняються. Застосовувані додаткові форми контролю (взаємоперевірка, звіряння з дошкою, самоперевірка) полегшують вирішення поставленої задачі.
Головна особливість комбінованого опитування полягає в тому, що при одночасній роботі всього класу створюються умови для індивідуальної роботи з учнями. Питання для фронтальної бесіди формую, виходячи з результатів виконаного учнями завдання. У ході бесіди учні підводяться до вивчення нової теми. Завдання комбінованого опитування не повинні повторювати домашнього завдання (проведення його перевірки можна доручити учням до початку уроку).
Комбіноване опитування дає можливість використовувати проблемне навчання. Пізнавальні проблеми характеризуються застосуванням раніше засвоєних знань для одержання нових (визначення істотних ознак нового
поняття, порівняння, виявлення причини явища, висування гіпотез тощо). Постановка таких проблем можлива на кожному уроці, оскільки матеріал нової теми завжди спирається на раніше вивчений. Іноді я навмисно даю помилкові завдання, пропонуючи учням знайти в них помилки, визначити відсутність якихось умов.
Комбінована форма опитування підвищує ефективність уроку та в методичному відношенні дозволяє перевірити глибину знань, уміння застосовувати їх на практиці, поєднує перевірку знань учнів з навчанням. Під час перевірки учнів використовую такі види робіт: «Аукціон знань» — інформація учня, що виступав останнім, дає йому максимально високий бал за цей етап роботи й можливість одержати додатковий бал у тематичному оцінюванні з даної теми. «Щаслива відповідь» — усі учні класу стають активними учасниками змагання в знаннях між двома-трьома учнями, які повинні дати максимальну кількість відповідей на 10—15 сформульованих питань. У разі неправильної відповіді гравців учень, що не бере участі в грі, може віддати свою правильну відповідь одному з учасників змагання. Підтримує постійну увагу дітей при перевірці домашнього завдання й історична естафета, коли почата фраза продовжується другим учнем, а закінчується третім. Діти виявляють активність і тоді, коли оголошується прес-конференція з теми, що вивчається, де учні самі задають питання учню, викликаному до дошки й наділеному повноваженнями «знавця» з тієї чи іншої теми.
Цікавий для дітей і історичний хокей, коли кожен «кидок» — питання одного учня — має бути «відбитий» правильною відповіддю іншого.
Часто під час перевірки знань учнів використовую ісоричні диктанти, що значно економить час на уроці. Такі диктанти я починаю проводити у 6 класі. Перед проведенням диктанту пояснюю учням, як саме слід будувати відповідь. На дошці записую слова, які необхідно вставити. Читаю речення, або наперед записую завдання на окремих аркушах паперу і роздаю учням. Ці завдання вони і виконують. Цей диктант поступово підводить учнів до вивчення нової теми. Після написання диктанту, учні звіряють свої відповіді з відповідями на дошці, які підготовлені заздалегідь, але під час написання диктанту закриті. Це дає можливість протягом невеликого відрізку часу перевірити всіх учнів, як вони підготувались до уроку. А ще дає змогу учням самим перевіряти свої знання. При перевірці можна, щоб учні помінялись зошитами і перевіряли диктант один в одного. Це розвиває в учнів почуття власної гідності і відповідальності.
Стимулює активну роботу учнів на уроці й форма постановки питання: звичайна або в цікавій формі. Під час актуалізації опорних знань я ще готую різні завдання, які учні виконують на комп'ютері. Наприклад, користуючись програмою Microsoft Word ( я складаю схеми, а учні стрілками повинні вказати відповідність між даними положеннями. Завдання на комп'ютерах дітям виконувати дуже цікаво.
Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу сприяють багато які з методів навчання. Розкрию ті з них, які вважаю значущими у своїй роботі та які дозволяють досягти головного - чіткого, логічного, доказового, цікавого, пов'язаного з поясненням життєвих процесів засвоєння учнями нового. Велику увагу приділяю самостійній роботі учнів, повністю підтримуючи думку Л.М. Толстого про те, що лише ті знання є істинними, які одержані самостійно.
Одним з видів самостійної роботи є робота з підручником. Мета й задачі самостійної роботи з підручником в дидактиці визначаються чітко: цей вид роботи необхідний, оскільки він сприяє розвитку вміння працювати з книгою, вміння виокремлювати головне. Знання, одержані в результаті такої роботи, зазвичай вирізняються великою міцністю. Але я вважаю, що таку самостійну роботу при вивченні нового матеріалу можна застосовувати уже в старших класах (починаючи з класу 7) і спочатку даючи лише часткове вивчення деякого матеріалу, а не всієї теми. Форми роботи з підручником.
Пошук відповідей на питання, сформульовані в інструкційних картках, що роздаю учням заздалегідь. При підборі питань враховую
індивідуальні особливості учнів. Слабшим учням я готую запитання простіші, а сильнішим - складніші. Тобто, кожному учневі я готую індивідуальні запитання, на які вони повинні дати відповіді. Ще одна форма самостійної роботи, яку я використовую у своїй роботі, -формування самостійності під час проведення самостійних робіт на уроках ісорії, у поступовому переході від простого до складного, від окремого до загального. Під час таких самостійних робіт учні вчаться спостерігати, робити висновки. Щоб зберегти в учнів стійкий інтерес до виконання домашньої роботи, слід вселяти в них упевненість у тому, що робота їм по силах, і давати можливість переконатися в цьому під час перевірки.
Часто пропоную нестандартні форми виконання домашнього завдання:
- скласти історичну казку, або запропонувати цікаве питання для програми «Що? Де? Коли?»;.
- спробувати скласти оду певній темі;
- спробувати скласти вірш про певну історичну подію.
Домашні завдання на кожному уроці пропоную з урахуванням
індивідуальних особливостей учнів. Більшість учнів одержують завдання середньої складності, аналогічні класним роботам. Учні, які цікавляться
історією, одержують ускладнені завдання дослідницького характеру, що
значно допомагає вчителеві в проведенні уроків з цікавими повідомленнями, з якими виступають два-три учні. Ці уроки я проводжу наприкінці вивчення теми.
Застосування інтерактивних технологій дозволить збагатити уроки історії емоційним особистісно значущим матеріалом, надасть учням можливість вільно вибирати навчальні завдання відповідно до своїх здібностей, а отже рівень їх активності на уроці буде досить високим.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що застосування інтерактивних технологій на уроках історії допомагає:
1. Реалізувати державну політику, спрямовану на укріплення інтелектуального та духовного здоров'я нації.
2. Створити умови для саморозвитку та самоосвіти дітей.
3. Розвивати логічне мислення, пам'ять, спостережливість, емоційну та вольову сферу учнів.
4. Стимулювати пізнавальний інтерес учнів.
5. Підвищити рівень самостійності учнів.
6. Розширити навчально - виховні можливості уроку, що є основною формою організації навчальної діяльності, використовуючи при цьому різноманітні форми й методи пізнавальної діяльності.

Впровадження інноваційних технологій на
уроках історії для створення оптимальних
умов розвитку особистості.
Якщо ви турбуєтесь про інших. не дозволяйте їм залежати від себе, адже насправді ви їм не допомагаєте, а завдаєте шкоди.
Джон Максвелл
Сучасні філософські знання про світ, про людину змушують вчителів відшукувати та розробляти принципово нові підходи, методи пізнання світу, пізнання невідомого, засновані на принципах діалогічності, толерантності, різні прийоми,засоби вивчення дійсності. Підготовка нового покоління до життя в суспільстві, в якому зростає складність його устрою і мобільність, - гарантія існування самого суспільства, культури, пов'язаної з самобутністю, традиціями, досвідом, цінностями.
Виходячи із нових реалій і потреб суспільства, ми повинні зрозуміти, що особливістю сучасності є те, що людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя, активно діяти і природно сприймати зміни. Узгодженість освітнього процесу, освітніх показників, які визначають його якість відповідно до вимог суспільства - це умова, без якої якісна освіта залишається лише на рівні розмов про неї.
Продовжуючи працювати так, як працювали раніше, ми не в змозі достатньо якісно виконувати головне завдання освіти - давати таку освіту, яка б дозволяла випускнику адекватно, природно сприймати дійсність, не виживати в суспільстві, а жити гідним життям, реалізовувати свої здібності.
Інноваційні підходи до організації навчально- пізнавального процесу покликані подолати розрив між освітою і вимогами життя.
Усі інноваційні технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються на зміну кінцевого результату, виховання особистості, яка вміє самостійно діяти в шкільному та суспільному середовищах. На жаль, до цього часу якісним результатом все ж таки вважається високий рівень засвоєння знань, умінь, навичок учнями, а соціальний компонент, що виражається ступенем самостійності у розв'язанні проблем людського буття шляхом їх «вмонтовування » в реальність, залишається за межами уваги під час оцінювання якості освіти.
Інтерактивне навчання посідає чільне місце, щоб подолати ускладнення, які виникають у процесі навчання.
Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організує пізнавально - навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв'язує певні ситуації, проблеми, сприймаючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії «учень - інформація», «учень - ситуація», «учень - знання», «учень - проблема», «учень -учень», «учень - група» тощо.
Слід підкреслити, що основні функції інтерактивного навчання -пізнавально - навчальна і корекційна - рівнозначущі. Орієнтація на одну з них або зменшення питомої ваги тієї чи іншої приводить до знецінювання цього методу і викликає розчарування в учителів, так як не дає очікуваних результатів.
Беручи за основу саму сутність «ін» - «звернення до себе », в інтерактивному навчанні важливішим виступає метод педагогічного впливу (супроводу) на пізнавально - навчальну діяльність дитини, за рахунок завдань, що потребують власних зусиль, самостійної діяльності, а не форма. У методі основним постає характер завдань, а формою лише визначаються зовнішні прояви спілкування, висловлення досягнутого, можливості групового, колективного обговорення створеного продукту, сформованої думки, доведення точки зору тощо.
Залежно від охопленості учнів, на уроках я застосовую такі форми інтерактивного навчання:
- парну (робота учня в парі з учнем, учителем тощо );
- фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або увесь клас);
- групову або кооперативну (усі учні активно навчають один одного);
-індивідуальну (самостійну) роботу учня.
Наприклад, при груповій формі організації інтерактивного навчання я даю учням випереджаючі індивідуальні інтерактивні підготовчі завдання, а при роботі в групах -обов'язково повинна бути спільна мета. Продукт індивідуальної праці використовується за роботи в групі для внесення коректив, змістовного поповнення, уточнення, вироблення спільної думки, формування висновків тощо. Але застосування цих технологій навчання виявив певні проблеми й ускладнення: знижується роль вчителя у навчальному процесі, неекономне витрачання часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Використання різних форм і методів навчання я здійснюю на будь-якому етапі уроку. Контроль за засвоєнням знань може мати різний характер і різні цілі, а здійснюватися за допомогою різних методів. Перевірка знань учнів, на мій погляд, має спрямовуватися не лише на з'ясування знань окремих учнів, але й на визначення рівня знань класу загалом. Кожному вчителю відомо, що не можна переходити до вивчення нової теми, не впевнившись у тому, що попередня засвоєна всіма учнями, оскільки позбутися прогалин у знаннях завжди важче. У практиці навчання для перевірки знань широко використовуються тестові завдання. Однак при такого роду перевірці учень просто впізнає (а іноді відгадує) відповіді. Під час індивідуального чи ущільненого (коли до дошки викликають одночасно двох-трьох учнів) опитування переважна частина учнів не бере участі в роботі класу. Фронтальне опитування дає можливість виявити лише загальну картину засвоєння матеріалу. Наведені недоліки індивідуального, ущільненого, фронтального та тестового опитувань, як свідчать спостереження, можна подолати, якщо використовувати комбіноване опитування. Воно складається з двох частин — письмової (практичної) частини, в якій беруть участь усі учні класу, та усної, в якій бере участь більшість учнів. Розгляньмо структуру комбінованого опитування. На виконання письмового (практичного) завдання я відводжу 10—12 хв (це завдання я заздалегідь виконую сам, щоб мати уявлення про послідовність окремих етапів роботи). У ході виконання завдання слідкую за роботою всього класу, аналізую хід виконання роботи, зіставляю результати роботи учнів з власними записами, фіксую наявні прогалини в знаннях учнів, іноді ліквідовую їх відразу ж на уроці, надаю в разі необхідності допомогу. Наприклад, у процесі складання порівняльних таблиць учні спочатку визначають ознаки, потім з'ясовують, які ознаки є спільними для цих об'єктів, а також те, чим вони відрізняються. Застосовувані додаткові форми контролю (взаємоперевірка, звіряння з дошкою, самоперевірка) полегшують вирішення поставленої задачі.
Головна особливість комбінованого опитування полягає в тому, що при одночасній роботі всього класу створюються умови для індивідуальної роботи з учнями. Питання для фронтальної бесіди формую, виходячи з результатів виконаного учнями завдання. У ході бесіди учні підводяться до вивчення нової теми. Завдання комбінованого опитування не повинні повторювати домашнього завдання (проведення його перевірки можна доручити учням до початку уроку).
Комбіноване опитування дає можливість використовувати проблемне навчання. Пізнавальні проблеми характеризуються застосуванням раніше засвоєних знань для одержання нових (визначення істотних ознак нового
поняття, порівняння, виявлення причини явища, висування гіпотез тощо). Постановка таких проблем можлива на кожному уроці, оскільки матеріал нової теми завжди спирається на раніше вивчений. Іноді я навмисно даю помилкові завдання, пропонуючи учням знайти в них помилки, визначити відсутність якихось умов.
Комбінована форма опитування підвищує ефективність уроку та в методичному відношенні дозволяє перевірити глибину знань, уміння застосовувати їх на практиці, поєднує перевірку знань учнів з навчанням. Під час перевірки учнів використовую такі види робіт: «Аукціон знань» — інформація учня, що виступав останнім, дає йому максимально високий бал за цей етап роботи й можливість одержати додатковий бал у тематичному оцінюванні з даної теми. «Щаслива відповідь» — усі учні класу стають активними учасниками змагання в знаннях між двома-трьома учнями, які повинні дати максимальну кількість відповідей на 10—15 сформульованих питань. У разі неправильної відповіді гравців учень, що не бере участі в грі, може віддати свою правильну відповідь одному з учасників змагання. Підтримує постійну увагу дітей при перевірці домашнього завдання й історична естафета, коли почата фраза продовжується другим учнем, а закінчується третім. Діти виявляють активність і тоді, коли оголошується прес-конференція з теми, що вивчається, де учні самі задають питання учню, викликаному до дошки й наділеному повноваженнями «знавця» з тієї чи іншої теми.
Цікавий для дітей і історичний хокей, коли кожен «кидок» — питання одного учня — має бути «відбитий» правильною відповіддю іншого.
Часто під час перевірки знань учнів використовую ісоричні диктанти, що значно економить час на уроці. Такі диктанти я починаю проводити у 6 класі. Перед проведенням диктанту пояснюю учням, як саме слід будувати відповідь. На дошці записую слова, які необхідно вставити. Читаю речення, або наперед записую завдання на окремих аркушах паперу і роздаю учням. Ці завдання вони і виконують. Цей диктант поступово підводить учнів до вивчення нової теми. Після написання диктанту, учні звіряють свої відповіді з відповідями на дошці, які підготовлені заздалегідь, але під час написання диктанту закриті. Це дає можливість протягом невеликого відрізку часу перевірити всіх учнів, як вони підготувались до уроку. А ще дає змогу учням самим перевіряти свої знання. При перевірці можна, щоб учні помінялись зошитами і перевіряли диктант один в одного. Це розвиває в учнів почуття власної гідності і відповідальності.
Стимулює активну роботу учнів на уроці й форма постановки питання: звичайна або в цікавій формі. Під час актуалізації опорних знань я ще готую різні завдання, які учні виконують на комп'ютері. Наприклад, користуючись програмою Microsoft Word ( я складаю схеми, а учні стрілками повинні вказати відповідність між даними положеннями. Завдання на комп'ютерах дітям виконувати дуже цікаво.
Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення нового матеріалу сприяють багато які з методів навчання. Розкрию ті з них, які вважаю значущими у своїй роботі та які дозволяють досягти головного - чіткого, логічного, доказового, цікавого, пов'язаного з поясненням життєвих процесів засвоєння учнями нового. Велику увагу приділяю самостійній роботі учнів, повністю підтримуючи думку Л.М. Толстого про те, що лише ті знання є істинними, які одержані самостійно.
Одним з видів самостійної роботи є робота з підручником. Мета й задачі самостійної роботи з підручником в дидактиці визначаються чітко: цей вид роботи необхідний, оскільки він сприяє розвитку вміння працювати з книгою, вміння виокремлювати головне. Знання, одержані в результаті такої роботи, зазвичай вирізняються великою міцністю. Але я вважаю, що таку самостійну роботу при вивченні нового матеріалу можна застосовувати уже в старших класах (починаючи з класу 7) і спочатку даючи лише часткове вивчення деякого матеріалу, а не всієї теми. Форми роботи з підручником.
Пошук відповідей на питання, сформульовані в інструкційних картках, що роздаю учням заздалегідь. При підборі питань враховую
індивідуальні особливості учнів. Слабшим учням я готую запитання простіші, а сильнішим - складніші. Тобто, кожному учневі я готую індивідуальні запитання, на які вони повинні дати відповіді. Ще одна форма самостійної роботи, яку я використовую у своїй роботі, -формування самостійності під час проведення самостійних робіт на уроках ісорії, у поступовому переході від простого до складного, від окремого до загального. Під час таких самостійних робіт учні вчаться спостерігати, робити висновки. Щоб зберегти в учнів стійкий інтерес до виконання домашньої роботи, слід вселяти в них упевненість у тому, що робота їм по силах, і давати можливість переконатися в цьому під час перевірки.
Часто пропоную нестандартні форми виконання домашнього завдання:
- скласти історичну казку, або запропонувати цікаве питання для програми «Що? Де? Коли?»;.
- спробувати скласти оду певній темі;
- спробувати скласти вірш про певну історичну подію.
Домашні завдання на кожному уроці пропоную з урахуванням
індивідуальних особливостей учнів. Більшість учнів одержують завдання середньої складності, аналогічні класним роботам. Учні, які цікавляться
історією, одержують ускладнені завдання дослідницького характеру, що
значно допомагає вчителеві в проведенні уроків з цікавими повідомленнями, з якими виступають два-три учні. Ці уроки я проводжу наприкінці вивчення теми.
Застосування інтерактивних технологій дозволить збагатити уроки історії емоційним особистісно значущим матеріалом, надасть учням можливість вільно вибирати навчальні завдання відповідно до своїх здібностей, а отже рівень їх активності на уроці буде досить високим.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що застосування інтерактивних технологій на уроках історії допомагає:
1. Реалізувати державну політику, спрямовану на укріплення інтелектуального та духовного здоров'я нації.
2. Створити умови для саморозвитку та самоосвіти дітей.
3. Розвивати логічне мислення, пам'ять, спостережливість, емоційну та вольову сферу учнів.
4. Стимулювати пізнавальний інтерес учнів.
5. Підвищити рівень самостійності учнів.
6. Розширити навчально - виховні можливості уроку, що є основною формою організації навчальної діяльності, використовуючи при цьому різноманітні форми й методи пізнавальної діяльності.

Коментарi